купить закладку Асбест КОКАИН 98%

Я пристроился на углу улицы, чувствуя себя настоящим шуриком. Знал я, что этот город - настоящий рай для закладок. Бедные наркоманы бродили по улицам, ища свою порцию наркоты. Но я был умней и знал, что нужно искать в правильных местах. Мои друзья подсказали, что на улице Ленина можно найти все, что душе угодно. И вот я стою, ожидая своего поставщика. Он обещал привезти мне самый чистый димедрол. Я уже слегка начал глюкать, предвкушая потрясающие сенсации, которые меня ожидают. Но время шло, а поставщика так и не было. Я начал раскумариваться, начал сомневаться, что все сойдет с рук. И тут, наконец, появляется мой поставщик. Он вытаскивает из кармана пакетик с кодеином и улыбается мне с широкой ухмылкой. Мой дух поднялся, и я понял, что сегодня я убьюсь на полную. Мы нашли укромное место, где можно было спокойно насладиться содержимым пакетика. Я сразу же начал себя устраивать, приготовил все необходимое - иглу, дороги на пальцах. Затем я взял в руку пакетик и начал делать первую закладку. Фух, подумал я, какая красота. Я чувствовал, как наступает расслабление, как пульсируют вены, и вскоре я окунулся в мир сумасшедших чувств. Вокруг меня все начало потихоньку меняться, цвета стали ярче, звуки раздвоились, а время словно замедлилось. Оу, дружище, я пробормотал, это просто невероятно! Я ощущал каждую клеточку своего тела, будто они ожили и встречаются с наркотой. Я хотел остановить время, чтобы продолжить наслаждаться этим ощущением бесконечности. Но все хорошее когда-то заканчивается. Постепенно действие начало спадать, и я понимал, что мне хочется еще. Я обернулся к своему поставщику и сказал: "Дружище, ты где еще закладки держишь?" Он посмотрел на меня сочувственно и протянул пакетик с димедролом. Я был готов продолжить свое путешествие в мир наркоты. Но вдруг я услышал шаги, и рядом со мной оказалась девушка. Она была одета вызывающе и, похоже, была готова на все, чтобы получить свою долю наркоты. Я посмотрел на нее и понял, что у нас есть общие интересы. "Эй, красотка, у тебя есть закладки?" - спросил я с широкой улыбкой. Девушка насмешливо посмотрела на меня и сказала: "Малыш, у меня есть все, что только можно желать. Только не думай, что все так просто. Хочешь у меня получить доступ к закладкам - плати." Я подумал, взвесил все за и против, и решился на шаг, который потом пожалел. Я вытащил из кармана свою последнюю сумму и протянул ей. "Договорились! Она твоя." - сказала девушка, улыбнувшись. Мы ушли оттуда вместе, оставив все за спиной. Я понимал, что это опасно, что я рисковал, но мне было все равно. Я хотел попробовать все, пройти сквозь все границы. Мы оказались в небольшой комнате, где витала запах наркоты и стены были усеяны дорогами. Я понял, что это место, где каждый мог стать настоящим наркоманом. Мне захотелось побольше, я хотел утонуть в этой безумной смеси эмоций. "Давай, малыш, убивайся!" - сказала девушка, протянув мне новую закладку. Я не задумываясь схватил ее и сделал еще одну инъекцию. Мир вокруг меня начал растворяться, я чувствовал, как теряю контроль над реальностью. Но потом все закончилось. Я обнаружил себя на холодном асфальте, окруженный незнакомыми людьми, которые смотрели на меня с жалостью. Я поблагодарил судьбу, что она решила меня спасти от этой безумной зависимости. И с тех пор я решил, что этот мир наркоты - не мое место. Я выбрал другую дорогу, дорогу чистоты и здоровья. Хотя дороги от инъекций по-прежнему остались на моих руках, они напоминают мне об опасности, от которой я сумел отделаться. Сейчас я с уверенностью могу сказать, что это был самый глупый период моей жизни. Я рад, что я сумел раскумариться и выбраться из этой ловушки. Наркота - это просто грусть и разрушение, а я теперь знаю, что мир полон других радостей, которые не требуют никаких запретных веществ.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.